Чи є щось огидніше за всезеленську дурнувату владу? Так. Це — поява у владних кабінетах медвечуківсько-портновських зажопистів з шаріями, для яких совок є непоправною втратою, а Україна ідеальною державою, де для їх повного щастя є тільки одна проблема — українці. Без українців вони готові відродити в Україні совок і готові зробити все, щоб українським тут, навіть, і не пахло.
Тому розганяється ностальгія за сесесерівським життям зі всіма його примарними перевагами і принадами: пломбір, ковбаса і подібний художній свист.
Вы думаете почему в СССР были такие длинные очереди? Потому что еда была вкусная. И товары качественные. Не то, что сейчас. Теперь еда лежит - её никто не берёт. А в СССР производство еды приходилось ограничивать - чтобы люди не переедали. Если бы еда всё время была в магазинах, никто бы на работу не ходил. Все бы торчали в магазинах и жрали.
Airbus А380 пролітає над Атлантикою зі швидкістю 800 км/год на висоті 11 км, поруч раптово з'являється Eurofighter.
Пілот винищувача сповільнюється, йому теж нудно довго летіти над океаном, летить поруч з Аеробусом і вітає пілота пасажирського літака по радіо: "Керувати Аеробусом так нудно, правда? Подивіться, як я вмію..."
Він перевертає свій реактивний літак на спину, прискорюється, долає звуковий бар'єр, швидко піднімається до запаморочливої висоти, щоб спуститися майже до рівня моря в захоплюючому піке. Потім повертається до Аеробусу через мертву петлю і питає: "Ну, як?"
Пілот Airbus відповідає: "Вражаюче! А тепер дивись сюди..."
Військовий пілот стежить за Airbus, але нічого не відбувається. Він продовжує летіти прямо з тією ж швидкістю. Через п'ять хвилин пілот Airbus по рації: "Ну, як тобі?"
Пілот винищувача спантеличено: "І що ти зробив? Ти ж летів так само, як і останні 5 годин".
Пілот AirBus сміється: "Я встав, розім'яв ноги, сходив в туалет, потім до хвостового бару, взяв чашку кави і булочку з корицею, призначив зустріч зі стюардесою на наступні три ночі в п'ятизірковому готелі, який за рахунок роботодавця".
Мораль історії така: коли ви молоді, швидкість і адреналін - це круто. А як ви стаєте старше і мудріше, то починаєте цінувати розміреність і комфорт.
***
Народ втомився від війни!
То хто ж втомився? Звідки втома?
Втомились ті, чиї сини
Впродовж війни сиділи вдома!
Втомились, хто не хоронив
І не оплакував героїв,
Хто вже давно в душі загнив,
А мозок і язик роздвоїв.
Втомились ті, хто гарував,
На дискотеці, в ресторані,
Елітні клуби штурмував
І відчував себе в нірвані.
Втомились! Бо забули вже,
Що шостий рік війна триває!
В Криму мочити фаберже
За злочин, стерво, не вважає!
Під кожне свято ця орда
Все в супермаркетах змітає,
Машин елітних, от біда,
Припаркувати місць не має!
Усі розкуплені квитки
На лоукости на пів-року.
Які відвідать пам’ятки
Лиш мають, втомлені, мороку.
Ніхто й копійки на АТО
З них не пожертвував ні разу.
Їм Україна — шапіто,
І з жиру бісяться до сказу.
"Плюси" запудрили мізки́,
Втомились суки зубожілі
Та вірять фейкам і в казки,
Обрали блазня нам, зебіли.
Тепер — державність на кону!
Хто це збагнув — вже не сміється!
Коли програємо війну,
В крові країна захлинеться...
13.08.2019 р.
Мирослав Вересюк
Усе моє, все зветься Україна
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори. Ліна Костенко
1970-ті роки. Русифікація України йде повним ходом. У президії якихось поважних зборів сидить поет Максим Рильський і слухає, як доповідач на прізвище Калюжний розповідає про те, що "між російською і Українською мовами нема ніякої різниці". Рильський нахиляється до мікрофона на столі і зауважує:
— Ну, що ви, різниця все-таки є. От російською ваше прізвище звучить "кал южный", а Українською на вас треба казати "гімно південне".
Під загальний регіт залу промовець кудись втік.
Минское шоссе. Бетонная стена. Высокая железнодорожная насыпь. И на бетоне огромная очень надпись из трех букв: Икс, Игрек, в конце И краткое. Днем бы, конечно, снайпер бы снял этого пишущего. А ночью кто-то вывел четко и ясно.
Туда не залезть. Хорошо видно из ресторана, видно из кинотеатра, с шоссе видно.
Как он написал? Стоять на бетонной стене невозможно. Только висеть на веревке.
Да, все-таки есть еще замечательные люди. Пишут, рискуя жизнью то, что думают, адресуя нам, простым прохожим, свое отнощение, свою позицию. Какой-то такой символ родины, мол, с этим у нас все в порядке. Это обращение ко всем руководство железной дороги вроде замазало, но все проступило.
Надо бы подсветить. Это же ТАКОЙ символ жизни, или новой жизни... Буквы толщиной сантиметров в 20, кистью, высотой метра 1,5... На скорости читается очень хорошо...
Я бы добавил: "XY..Й вам!"
Ну, не: "Мир вам", а "XY..Й вам!"
Прекрасно читается. И запоминается.
А еще нужно: "А вот вам XY..Й!"
А кто в Москву... А кто из Москвы... Поймут правильно.
День вишиванки — всеукраїнське свято, покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня. Це свято самобутнє і самодостатнє, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. У цей день кожен українець одягає вишиванку й виходить у ній на роботу, в університет, школу чи садочок. Джерело Вікіпедія.
До вишиванки доторкнусь вустами
І черемшини пахощі вдихну.
Мов оживають маки під руками,
Росу дзеркальну я із них змахну.
І подих вітру і блакить озерця,
Зорю вечірню, вквітчану весну —
Усе це пригорну до свого серця,
Коли сорочку вишиту вдягну. (Ольга Береза)
Чудова галерея світлин дівчат у вишиванках далі...
Цьогорічним переможцем Євробачення став співак з Португалії Сальвадор Собрал (Salvador Sobral). Він виконав дуже романтичну пісню Amar Pelos Dois "Кохати за двох", яку написала його сестра Луїза і виконала разом з братом після фіналу. Представлю відео виступу, текст цієї красивої пісні і її переклад українською.
Недавно меня спросили, а ты останешься в Украине, будешь получать украинское гражданство? И я честно скажу, что когда переехала полтора года назад в Киев, то себе внутренней говорила, что вот падет путинский режим, и я вернусь. Все же Родина. Но спустя время поняла, что глубоко ошибалась... Социальную среду в России определяет не Путин, и даже не его система.
Атмосферу в обществе определяет Культура общения между людьми.
Україна завжди прагнула волі — Україна завжди прагне до свободи. Ось де живе таємниця і внутрішня принадність цієї назви для душі Української нації і кожного з її вірних синів. Вона промовляє до совісті. Це божественна внутрішня сила душі нації, що безсмертно живе в її національному імені: Україна, Український народ, Українці, і це ім’я тому таке рідне, привабливе та дороге Українському народові і тому таке ненависне ворогам свободи, життя й розвитку нації".
Французький філософ-просвітник 18 ст. Вольтер у праці "Історія Карла ХІІ"
Джерело: П.Брицький, П.Бочан "Німці, французи і англійці про Україну та український народ у XVII—XIX ст.". Чернівецький нац. університет.
"Не смейте тосковать по советскому аду. Все, что в Советском Союзе происходило, даже в самых страшных сказках не описано — это жуткий, абсурдный, затянувшийся на 70 лет фильм ужасов: настолько тяжелый, что мы до сих пор от просмотра его не отошли и ни к какой другой картинке привыкнуть не можем. Вы только внимание обратите: сколько о зверствах в сталинских лагерях известно, о баржах, которые вместе с инакомыслящими затапливали, о расстрелах прямо на рабочих местах, о миллионах сирот — детей врагов народа, а поди ж ты, находятся те, кто Волгоград вновь хотят Сталинградом назвать или на митинги компартии выходят, которую Ельцин лишь потому, что водка помешала, не запретил, и кричат: «Ста-лин! Ста-лин!». Дураки, вы хоть знаете, что кричите? Я страшную вещь скажу: даже Гитлер и то лучше Сталина! Да-да, и хотя Гитлера я ненавижу, уважаю на полграмма больше, потому что он хотя бы своих, немцев, почти не трогал, а этот косил всех подряд: и осетин, и грузин, и русских, и украинцев. Как чувствовал, что спустя десятилетия отыщется такой, как Зюганов, способный многомиллионному народу доказывать, что Сталин дороже и ценнее Пушкина, потому что сделал больше".
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю.
Продавщиця:
— Что? Чєво? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка?
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— В Україні живете і не знаєте мови.
Продавчиня теж була гостра та бідова:
— У мєня єсть свой язик, ні к чєму мнє мова.
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
Україна цього року святкує 25 років Незалежності. З нагоди цієї річниці закликаємо українців приєднуватися до Мовомарафону і з 24 серпня 25 днів всюди говорити українською!
Гарантую, після 25 днів, Ви і наступні дні розмовлятимете Українською! :)
У 1931 році в СРСР українців було більше, ніж росіян. За шість років зникло 55 мільйонів. Така цифра вказана у книзі "На великой стройке", виданій 1931 року в Ленінграді. Такі ж дані подані у першій радянській енциклопедії 1926 року. Але ні цієї енциклопедії, ні книги, не має жодна бібліотека України. Вдалося відшукати "На великой стройке" у Москві. Нам надіслали копії, на яких добре видно цифри 81 мільйон. Слід зазначити, що сюди не ввійшли українці Галичини, яка тоді перебувала у складі Польщі. Вже наступний перепис населення 1937 року вказує, що українців в СРСР було вже 26 мільйонів.
Куди поділася решта?
Знаючи такі цифри, ще жахливішими постають репресії 1930-х років. Джерело
Airbus А380 пролітає над Атлантикою зі швидкістю 800 км/год на висоті 11 км, поруч раптово з'являється Eurofighter.
1970-ті роки. Русифікація України йде повним ходом. У президії якихось поважних зборів сидить поет Максим Рильський і слухає, як доповідач на прізвище Калюжний розповідає про те, що "між російською і Українською мовами нема ніякої різниці". Рильський нахиляється до мікрофона на столі і зауважує:
День вишиванки — всеукраїнське свято, покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Дата проведення — щороку в 
Перше слово — Мати,
Україна завжди прагнула волі — Україна завжди прагне до свободи. Ось де живе таємниця і внутрішня принадність цієї назви для душі Української нації і кожного з її вірних синів. Вона промовляє до совісті. Це божественна внутрішня сила душі нації, що безсмертно живе в її національному імені: Україна, Український народ, Українці, і це ім’я тому таке рідне, привабливе та дороге Українському народові і тому таке ненависне ворогам свободи, життя й розвитку нації".
"Не смейте тосковать по советскому аду. Все, что в Советском Союзе происходило, даже в самых страшных сказках не описано — это жуткий, абсурдный, затянувшийся на 70 лет фильм ужасов: настолько тяжелый, что мы до сих пор от просмотра его не отошли и ни к какой другой картинке привыкнуть не можем. Вы только внимание обратите: сколько о зверствах в сталинских лагерях известно, о баржах, которые вместе с инакомыслящими затапливали, о расстрелах прямо на рабочих местах, о миллионах сирот — детей врагов народа, а поди ж ты, находятся те, кто Волгоград вновь хотят Сталинградом назвать или на митинги компартии выходят, которую Ельцин лишь потому, что водка помешала, не запретил, и кричат: «Ста-лин! Ста-лин!». Дураки, вы хоть знаете, что кричите? Я страшную вещь скажу: даже Гитлер и то лучше Сталина! Да-да, и хотя Гитлера я ненавижу, уважаю на полграмма больше, потому что он хотя бы своих, немцев, почти не трогал, а этот косил всех подряд: и осетин, и грузин, и русских, и украинцев. Как чувствовал, что спустя десятилетия отыщется такой, как Зюганов, способный многомиллионному народу доказывать, что Сталин дороже и ценнее Пушкина, потому что сделал больше".
