Вітаємо :)

В Україні історично й офіційно усталеним є тричленне найменування особи: прізвище, ім’я та ім’я по батькові. Кожна складова цієї назви – це не просто набір звуків, а ціла легенда про ваш рід, про ваших пращурів. Хочете переконатися? Спробуємо це довести на прикладі прізвищ.

Один купець їхав у Франкфурт на ярмарок і дорогою, на вулиці одного з селищ, загубив гаманець, в якому було 800 гульденів. Значна сума як на ті часи. Кінь тоді коштував 40 гульденів (Біблія Гутенберга коштувала 100 гульденів в пергаменті і 46 гульденів на папері). Тому втрата грошей, за які можна було придбати 20 коней, це, самі розумієте, прикра втрата.

Йшов тою дорогою місцевий тесля і знайшов важкенький гаманець. Приніс його додому. Нікому про нього не сказав, а заховав в очікуванні появи господаря втраченого гаманця — доведеться ж віддавати. А якщо не зголоситься — то інша справа. Та за будь-яких обставин треба почекати...

Бyлo цe дaвнo, щe зa cтapoї Aвcтpiї, в 1916 poцi. В кyпe пepшoго клacy швидкoгo пoтягy Львiв-Вiдeнь їхaли чoтиpи пacaжиpи: aнглiєць, нiмeць, iтaлiєць. Чeтвepтим бyв вiдoмий львiвcький юpиcт Бoгдaн Кociв. Poзмoвa вeлacя нaвкoлo piзних пpoблeм i тeм. Нapeштi зaгoвopили пpo мoви – чия кpaщa, кoтpiй з них нaлeжить cвiтoвe мaйбyтнє. Пepшим зaгoвopив aнглiєць...

Цікаву мапу знайшли українські філологи в журналі за 1916 рік. Несподівано, але тут є теперішнє Закарпаття разом, до речі, з Пряшевом (привіт словацькому прем'єрові), і вихід до Каспійського моря на сході. Від Сяну, власне, до Дону.

***
"Розвага", ілюстрований календар на 1916-17 рр., Фрайштадт, 1916, "Видавниче товариство ім. Івана Франка" з друкарні "Союза Визволення України".

Микола Миклухо-Маклай, відомий мандрівник українського походження, антрополог, етнограф, географ, дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії, автор близько 160 наукових праць. Його явне українство не заважало радянській і російській пропаганді вважати Миколу Миклуху-Маклая "найвидатнішим російським мандрівником", назвати його іменем Інститут етнографії академії наук СРСР тощо. Радянська експедиція, яка у 1971 році відправилася вивчати побут папуасів до "берега Маклая" у Новій Гвінеї, зафіксувала у мові папуасів кілька цікавих слів. Одне з них — "сокира". За 100 років це слово так і не зникло з лексикону папуасів!

У цей день, 17 квітня 1931 року, народився українець, без якого Стів Джобс не створив би свій перший комп'ютер.

Овен: Ребята, давайте прекращать этот разброд и шатание. Нам нужен главный. Предлагаю выбрать его на этом собрании.
Весы: А чем тебя не устраивает шатание?
Скорпион: И чем тебя не устраивает разврат?
Козерог: Он сказал – разброд, а не разврат.
Скорпион: Да? Жалко.
Водолей: Жалко у тебя знаешь где?
Скорпион: Там же, где у тебя водосток.

Чи є щось огидніше за всезеленську дурнувату владу? Так. Це — поява у владних кабінетах медвечуківсько-портновських зажопистів з шаріями, для яких совок є непоправною втратою, а Україна ідеальною державою, де для їх повного щастя є тільки одна проблема — українці. Без українців вони готові відродити в Україні совок і готові зробити все, щоб українським тут, навіть, і не пахло.

Тому розганяється ностальгія за сесесерівським життям зі всіма його примарними перевагами і принадами: пломбір, ковбаса і подібний художній свист.

СССР — это маразматики у власти и бедность, как норма жизни.

СССР — это лицемерие. При показном антизападничестве поездка за границу — это поощрение, а вещь из-за границы — небывалая удача.

СССР — это одинаковость во всём: в одежде, еде, песнях, мыслях.

Вы думаете почему в СССР были такие длинные очереди? Потому что еда была вкусная. И товары качественные. Не то, что сейчас. Теперь еда лежит - её никто не берёт. А в СССР производство еды приходилось ограничивать - чтобы люди не переедали. Если бы еда всё время была в магазинах, никто бы на работу не ходил. Все бы торчали в магазинах и жрали.

Новую канадскую мототехнику BRP можно купить в Киеве в мотосалоне "Логос-Киев" на ул. Юрия Ильенко, 89-А (бывшая ул. Мельникова).

1970-ті роки. Русифікація України йде повним ходом. У президії якихось поважних зборів сидить поет Максим Рильський і слухає, як доповідач на прізвище Калюжний розповідає про те, що "між російською і Українською мовами нема ніякої різниці". Рильський нахиляється до мікрофона на столі і зауважує:
— Ну, що ви, різниця все-таки є. От російською ваше прізвище звучить "кал южный", а Українською на вас треба казати "гімно південне".
Під загальний регіт залу промовець кудись втік.

Минское шоссе. Бетонная стена. Высокая железнодорожная насыпь. И на бетоне огромная очень надпись из трех букв: Икс, Игрек, в конце И краткое. Днем бы, конечно, снайпер бы снял этого пишущего. А ночью кто-то вывел четко и ясно.

Туда не залезть. Хорошо видно из ресторана, видно из кинотеатра, с шоссе видно.

Как он написал? Стоять на бетонной стене невозможно. Только висеть на веревке.

Да, все-таки есть еще замечательные люди. Пишут, рискуя жизнью то, что думают, адресуя нам, простым прохожим, свое отнощение, свою позицию. Какой-то такой символ родины, мол, с этим у нас все в порядке. Это обращение ко всем руководство железной дороги вроде замазало, но все проступило.

Надо бы подсветить. Это же ТАКОЙ символ жизни, или новой жизни... Буквы толщиной сантиметров в 20, кистью, высотой метра 1,5... На скорости читается очень хорошо...

Я бы добавил: "XY..Й вам!"

Ну, не: "Мир вам", а "XY..Й вам!"

Прекрасно читается. И запоминается.

А еще нужно: "А вот вам XY..Й!"

А кто в Москву... А кто из Москвы... Поймут правильно.

Всем вам XY..Й!

Туда и обратно!

Ибо здесь не XY..Й вам делать! Всем вам!

И вечером подсветить!

А днем подкрашивать!

И не надо лишних слов.

Сила искусства в краткости!

День вишиванки — всеукраїнське свято, покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня. Це свято самобутнє і самодостатнє, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. У цей день кожен українець одягає вишиванку й виходить у ній на роботу, в університет, школу чи садочок. Джерело Вікіпедія.

До вишиванки доторкнусь вустами
І черемшини пахощі вдихну.
Мов оживають маки під руками,
Росу дзеркальну я із них змахну.
І подих вітру і блакить озерця,
Зорю вечірню, вквітчану весну —
Усе це пригорну до свого серця,
Коли сорочку вишиту вдягну. (Ольга Береза)

Чудова галерея світлин дівчат у вишиванках далі...

Недавно меня спросили, а ты останешься в Украине, будешь получать украинское гражданство? И я честно скажу, что когда переехала полтора года назад в Киев, то себе внутренней говорила, что вот падет путинский режим, и я вернусь. Все же Родина.
Но спустя время поняла, что глубоко ошибалась...
Социальную среду в России определяет не Путин, и даже не его система.
Атмосферу в обществе определяет Культура общения между людьми.

Перше слово — Мати,
Друге — Україна.
Так учився розмовляти
Я, мала дитина.

Кожне слово пахне,
Мов листочок м’яти.
Та, мов квітка короваю,
Пахне слово Мати.

Кожне слово світить
Гранями рубіна,
Але сяє, наче сонце,
Слово Україна.

Дмитро Павличко
Картина: "Материнство", Надія Ричок

Україна завжди прагнула волі — Україна завжди прагне до свободи. Ось де живе таємниця і внутрішня принадність цієї назви для душі Української нації і кожного з її вірних синів. Вона промовляє до совісті. Це божественна внутрішня сила душі нації, що безсмертно живе в її національному імені: Україна, Український народ, Українці, і це ім’я тому таке рідне, привабливе та дороге Українському народові і тому таке ненависне ворогам свободи, життя й розвитку нації".

Французький філософ-просвітник 18 ст. Вольтер у праці "Історія Карла ХІІ"

Джерело: П.Брицький, П.Бочан "Німці, французи і англійці про Україну та український народ у XVII—XIX ст.". Чернівецький нац. університет.