Вітаємо :)

Цікаву мапу знайшли українські філологи в журналі за 1916 рік. Несподівано, але тут є теперішнє Закарпаття разом, до речі, з Пряшевом (привіт словацькому прем'єрові), і вихід до Каспійського моря на сході. Від Сяну, власне, до Дону.

***
"Розвага", ілюстрований календар на 1916-17 рр., Фрайштадт, 1916, "Видавниче товариство ім. Івана Франка" з друкарні "Союза Визволення України".

Микола Миклухо-Маклай, відомий мандрівник українського походження, антрополог, етнограф, географ, дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії, автор близько 160 наукових праць. Його явне українство не заважало радянській і російській пропаганді вважати Миколу Миклуху-Маклая "найвидатнішим російським мандрівником", назвати його іменем Інститут етнографії академії наук СРСР тощо. Радянська експедиція, яка у 1971 році відправилася вивчати побут папуасів до "берега Маклая" у Новій Гвінеї, зафіксувала у мові папуасів кілька цікавих слів. Одне з них — "сокира". За 100 років це слово так і не зникло з лексикону папуасів!

У цей день, 17 квітня 1931 року, народився українець, без якого Стів Джобс не створив би свій перший комп'ютер.

Овен: Ребята, давайте прекращать этот разброд и шатание. Нам нужен главный. Предлагаю выбрать его на этом собрании.
Весы: А чем тебя не устраивает шатание?
Скорпион: И чем тебя не устраивает разврат?
Козерог: Он сказал – разброд, а не разврат.
Скорпион: Да? Жалко.
Водолей: Жалко у тебя знаешь где?
Скорпион: Там же, где у тебя водосток.

Чи є щось огидніше за всезеленську дурнувату владу? Так. Це — поява у владних кабінетах медвечуківсько-портновських зажопистів з шаріями, для яких совок є непоправною втратою, а Україна ідеальною державою, де для їх повного щастя є тільки одна проблема — українці. Без українців вони готові відродити в Україні совок і готові зробити все, щоб українським тут, навіть, і не пахло.

Тому розганяється ностальгія за сесесерівським життям зі всіма його примарними перевагами і принадами: пломбір, ковбаса і подібний художній свист.

СССР — это маразматики у власти и бедность, как норма жизни.

СССР — это лицемерие. При показном антизападничестве поездка за границу — это поощрение, а вещь из-за границы — небывалая удача.

СССР — это одинаковость во всём: в одежде, еде, песнях, мыслях.

Вы думаете почему в СССР были такие длинные очереди? Потому что еда была вкусная. И товары качественные. Не то, что сейчас. Теперь еда лежит - её никто не берёт. А в СССР производство еды приходилось ограничивать - чтобы люди не переедали. Если бы еда всё время была в магазинах, никто бы на работу не ходил. Все бы торчали в магазинах и жрали.

Новую канадскую мототехнику BRP можно купить в Киеве в мотосалоне "Логос-Киев" на ул. Юрия Ильенко, 89-А (бывшая ул. Мельникова).

1970-ті роки. Русифікація України йде повним ходом. У президії якихось поважних зборів сидить поет Максим Рильський і слухає, як доповідач на прізвище Калюжний розповідає про те, що "між російською і Українською мовами нема ніякої різниці". Рильський нахиляється до мікрофона на столі і зауважує:
— Ну, що ви, різниця все-таки є. От російською ваше прізвище звучить "кал южный", а Українською на вас треба казати "гімно південне".
Під загальний регіт залу промовець кудись втік.

Минское шоссе. Бетонная стена. Высокая железнодорожная насыпь. И на бетоне огромная очень надпись из трех букв: Икс, Игрек, в конце И краткое. Днем бы, конечно, снайпер бы снял этого пишущего. А ночью кто-то вывел четко и ясно.

Туда не залезть. Хорошо видно из ресторана, видно из кинотеатра, с шоссе видно.

Как он написал? Стоять на бетонной стене невозможно. Только висеть на веревке.

Да, все-таки есть еще замечательные люди. Пишут, рискуя жизнью то, что думают, адресуя нам, простым прохожим, свое отнощение, свою позицию. Какой-то такой символ родины, мол, с этим у нас все в порядке. Это обращение ко всем руководство железной дороги вроде замазало, но все проступило.

Надо бы подсветить. Это же ТАКОЙ символ жизни, или новой жизни... Буквы толщиной сантиметров в 20, кистью, высотой метра 1,5... На скорости читается очень хорошо...

Я бы добавил: "XY..Й вам!"

Ну, не: "Мир вам", а "XY..Й вам!"

Прекрасно читается. И запоминается.

А еще нужно: "А вот вам XY..Й!"

А кто в Москву... А кто из Москвы... Поймут правильно.

Всем вам XY..Й!

Туда и обратно!

Ибо здесь не XY..Й вам делать! Всем вам!

И вечером подсветить!

А днем подкрашивать!

И не надо лишних слов.

Сила искусства в краткости!

День вишиванки — всеукраїнське свято, покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня. Це свято самобутнє і самодостатнє, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. У цей день кожен українець одягає вишиванку й виходить у ній на роботу, в університет, школу чи садочок. Джерело Вікіпедія.

До вишиванки доторкнусь вустами
І черемшини пахощі вдихну.
Мов оживають маки під руками,
Росу дзеркальну я із них змахну.
І подих вітру і блакить озерця,
Зорю вечірню, вквітчану весну —
Усе це пригорну до свого серця,
Коли сорочку вишиту вдягну. (Ольга Береза)

Чудова галерея світлин дівчат у вишиванках далі...

Недавно меня спросили, а ты останешься в Украине, будешь получать украинское гражданство? И я честно скажу, что когда переехала полтора года назад в Киев, то себе внутренней говорила, что вот падет путинский режим, и я вернусь. Все же Родина.
Но спустя время поняла, что глубоко ошибалась...
Социальную среду в России определяет не Путин, и даже не его система.
Атмосферу в обществе определяет Культура общения между людьми.

Перше слово — Мати,
Друге — Україна.
Так учився розмовляти
Я, мала дитина.

Кожне слово пахне,
Мов листочок м’яти.
Та, мов квітка короваю,
Пахне слово Мати.

Кожне слово світить
Гранями рубіна,
Але сяє, наче сонце,
Слово Україна.

Дмитро Павличко
Картина: "Материнство", Надія Ричок

Україна завжди прагнула волі — Україна завжди прагне до свободи. Ось де живе таємниця і внутрішня принадність цієї назви для душі Української нації і кожного з її вірних синів. Вона промовляє до совісті. Це божественна внутрішня сила душі нації, що безсмертно живе в її національному імені: Україна, Український народ, Українці, і це ім’я тому таке рідне, привабливе та дороге Українському народові і тому таке ненависне ворогам свободи, життя й розвитку нації".

Французький філософ-просвітник 18 ст. Вольтер у праці "Історія Карла ХІІ"

Джерело: П.Брицький, П.Бочан "Німці, французи і англійці про Україну та український народ у XVII—XIX ст.". Чернівецький нац. університет.

1 вересня у Бахчисараї, Крим.

"Не смейте тосковать по советскому аду. Все, что в Советском Союзе происходило, даже в самых страшных сказках не описано — это жуткий, абсурдный, затянувшийся на 70 лет фильм ужасов: настолько тяжелый, что мы до сих пор от просмотра его не отошли и ни к какой другой картинке привыкнуть не можем. Вы только внимание обратите: сколько о зверствах в сталинских лагерях известно, о баржах, которые вместе с инакомыслящими затапливали, о расстрелах прямо на рабочих местах, о миллионах сирот — детей врагов народа, а поди ж ты, находятся те, кто Волгоград вновь хотят Сталинградом назвать или на митинги компартии выходят, которую Ельцин лишь потому, что водка помешала, не запретил, и кричат: «Ста-лин! Ста-лин!». Дураки, вы хоть знаете, что кричите? Я страшную вещь скажу: даже Гитлер и то лучше Сталина! Да-да, и хотя Гитлера я ненавижу, уважаю на полграмма больше, потому что он хотя бы своих, немцев, почти не трогал, а этот косил всех подряд: и осетин, и грузин, и русских, и украинцев. Как чувствовал, что спустя десятилетия отыщется такой, как Зюганов, способный многомиллионному народу доказывать, что Сталин дороже и ценнее Пушкина, потому что сделал больше".

Леонид Броневой, народный артист СССР.

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю.
Продавщиця:
— Что? Чєво? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка?
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— В Україні живете і не знаєте мови.
Продавчиня теж була гостра та бідова:
— У мєня єсть свой язик, ні к чєму мнє мова.
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.

Павло Глазовий

У 1931 році в СРСР українців було більше, ніж росіян. За шість років зникло 55 мільйонів. Така цифра вказана у книзі "На великой стройке", виданій 1931 року в Ленінграді. Такі ж дані подані у першій радянській енциклопедії 1926 року. Але ні цієї енциклопедії, ні книги, не має жодна бібліотека України. Вдалося відшукати "На великой стройке" у Москві. Нам надіслали копії, на яких добре видно цифри 81 мільйон. Слід зазначити, що сюди не ввійшли українці Галичини, яка тоді перебувала у складі Польщі. Вже наступний перепис населення 1937 року вказує, що українців в СРСР було вже 26 мільйонів.

Куди поділася решта?

Знаючи такі цифри, ще жахливішими постають репресії 1930-х років. Джерело