Вітаємо :)

Як правило пишу про психологію, але зараз патріотично-ностальгійне.

Була в часи юності популярна на компі стратегія - “Козаки” (хто 30+ пустили сльозинку). Розробники гри, що важливо, українці - GSC Game World. В цій стратегії можно було грати за країни які брали участь у європейських війнах. За всі країни Європи здобувши ресурси була механіка технологічно “перейти” із 17 до 18 сторіччя. Це давало нові наукові апдейти та унікальні юніти. Хто перший перейшов - той самий крутий стратег, і його всі боялися.

Була серед цих десятків країн і наша Ненька. Ніякого переходу у 18 ст. Україна не мала, апдейтів крутих у науковій академії не з'являлось, і щодо юнітів була скромна. Але розробників все рівно постійно критикували, що Україна не збалансована. По-перше, юніти були дуже сильні. Сердюки - найпотужніші серед воїнів на дистанції, а січові козаки носилися по мапі, як скажені. Тільки за якусь Францію “каре” побудував з піхоти, а тобі вже забігли в сраку і нарізають. Розробники казали: “Все збалансовано, в України ж не має технологій натомість”.

Але було по-друге. В грі одна з ключових механік - захоплення селян. Як це працювало: прибіг ти на ворожу, наприклад, Саксонську базу, а там селяни щось пораються, зерно збирають, ліс валять. Якщо поруч з селянами були воїни-охоронці, то вони починали вас атакувати всі гуртом, але якщо не було охорони - то селяни просто переходили на ваш бік. Типу, нафіг ці проблеми. Лише в єдиної України ця механіка не працювала. Тобто прибігали ви кониками на базу Українців, там у селян посівна, і їм пофігу є поруч воїни чи не має, вони беруть мішки або що там в руках і починають вас тими мішками бити. Захопити Українських селян було просто технічно неможливо. Доходило до смішного: на деяких змаганнях забороняли грати за Україну, бо можна було побудувати базу, наклепати купку селян і через 2 хвилини виграти, бо дали всім п.зди лопатами.

Гравці кричали: “Це не чесно!”
Розробники відповідали: “Це історично!”
Гравці кричали: “Ой, та прям!”

Через 20 років хочеться врешті сказати тим критикам - ну ж бо позакривали їб@льники.

Illia Poludonnyi