Вітаємо :)

Микола Миклухо-Маклай, відомий мандрівник українського походження, антрополог, етнограф, географ, дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії, автор близько 160 наукових праць. Його явне українство не заважало радянській і російській пропаганді вважати Миколу Миклуху-Маклая "найвидатнішим російським мандрівником", назвати його іменем Інститут етнографії академії наук СРСР тощо. Радянська експедиція, яка у 1971 році відправилася вивчати побут папуасів до "берега Маклая" у Новій Гвінеї, зафіксувала у мові папуасів кілька цікавих слів. Одне з них — "сокира". За 100 років це слово так і не зникло з лексикону папуасів!

Мандрівник у вишиванці Микола Миклуха-Маклай, вчений-антрополог, знавець тринадцяти мов, чиє ім’я носить 300 км узбережжя о. Нова Гвінея - Берег Миклухо-Маклая. Народився нащадок козаків Микола Миклухо-Маклай 17 липня 1846 р. в Малині на Житомирщині. За часів Хмельницького його пращур шотландський лицар Майкл МакЛей одружився з дочкою курінного отамана Охріма Макухи (Миклухи). Того Охріма, який разом із синами Омельком, Назаром і Хомою воював проти поляків, у якого Назар панночку покохав і на бік ворога став. Вночі брати пробралися до фортеці, щоб викрасти Назара та покарати козацьким судом, але наткнулися на польську варту. Хома (молодший) наказав братові доставити зрадника батькові, а сам бився до загину. Охрім таки покарав Назара. Цей епізод став основою повісті "Тарас Бульба", яку Микола Миклухо-Маклай завжди возив із собою.

Рід Миклухо-Маклая відомий своїм походженням від сміливих козаків Війська Запорозького. Прадід ученого, хорунжий Степан Макуха (на прізвисько Махлай) за героїзм при штурмі Очакова під час російсько-турецької війни був удостоєний дворянського титулу і найвищої на той час офіцерської нагороди — імператорського ордена святого Володимира І ступеня. Отримавши дворянство, Степан змінив прізвище Макуха на Миклуха, а козацьку приставку Махлай на Маклай. Так з’явилося прізвище Миклухо-Маклай, яке через багато років узяв собі правнук славного козака і майбутній учений Микола.

Прадід Степана Охрім Макуха був у Війську Запорозькому курінним отаманом. Разом із ним від польської шляхти вітчизну визволяли і троє його синів. Ця родина, пам’ять про яку з гордістю берегли її нащадки, стала прототипом образу Тараса Бульби та його синів у однойменній повісті Миколи Гоголя.

Батько вченого Микола Ілліч був українцем, уродженцем міста Стародуба Чернігівської губернії. Він дуже пишався своїм походженням, тому навіть живучи в Росії, прищеплював дітям любов до рідної мови та історії країни, в якій народився. Свого часу Микола Ілліч із відзнакою закінчив Ніжинський фізико-математичний ліцей. Вищу освіту і фах залізничного інженера здобув в Інституті шляхів сполучень у Санкт-Петербурзі. Як людина інтелігентна, Микола Ілліч не міг бути байдужим до того, що відбувалося навкруги, тому намагався матеріально підтримати опального поета Тараса Шевченка, надіславши йому в заслання 150 рублів. Переказ на пошті затримали, а Миклуху звільнили з посади начальника залізничної станції в Санкт-Петербурзі. Він відповідав за безпеку руху царського потягу, який курсував між Москвою та Петербургом, а людина на такій відповідальній посаді не мала права співчувати бунтівнику Шевченку. Почалося слідство, і хтозна чим би воно закінчилось, але 40-літній інженер помер від туберкульозу, залишивши дружину Катерину з п’ятьма дітьми. Доречі, мати Миколи походила з польсько-німецької родини лікаря Беккера, її родичами були Гете і Міцкевич.

За український патріотизм батька та його зв’язки із Шевченком, за участь у виступах студентів у 1864 р. Микола був виключений із Петербурзького університету без права вступати до іншого вищого навчального закладу Росії. Миклухо-Маклай ніколи б не одержав дозволу на виїзд за кордон, якби не його роман з фрейліною царя, на яку імператор поклав око. Отримавши дозвіл на виїзд у 18–літньому віці він залишає Російську імперію, перебирається у Німеччину, де і отримує вищу освіту: Гайдельберг, Лейпціг, Єн. Українець був навіть асистентом відомого природознавця Ернста Геккеля.

У 1866-67 рр. український мандрівник відвідує Канарські острови та Марокко, три весняні місяці 1869 р. продить на узбережжі Червоного моря. Перші спостереження вченого стосувалися зоології, потім — географії, антропології й етнографії. Від 1870 р. почалися одіссеї великого мандрівника: Нова Гвінея, острови Малонезії та Мікронезії, півострів Малакка, Австралія. 1880 р. українець у Сіднеї заснував австралійську біологічну наукову станцію. Він розробив проект створення на Новій Гвінеї незалежної держави — Папуаського Союзу.

Три роки прожив дослідник серед папуасів, вивчив їхній побут і діалекти. 1885 р. виступив на захист проти німецької анексії північно-східної Нової Гвінеї. Сорокарічним повернувся із дружиною та двома синами додому. Поїхав до столиці, щоб приготувати до друку свої праці. Двічі він приїздив до Малина в маєток матері, де вивчав побут і традиції поліщуків, цікавився походженням древлян, їх історією. У цей час петербурзьку квартиру Миклухо-Маклая відвідував Яворницький і немало експонатів виканючив. У Дмитра Яворницького був талант циганити, сяде й заявляє: "Як цей панцир черепахи прикрасить наш музей! Не піду звідси – поки не дасте!". І таки сидів.

Миклуха-Маклай мав власну думку й умів її відстоювати: виступав на захист рідної мови. Звертався до Бісмарка, російського царя і у листопаді 1882 р. Миклухо-Маклай зустрічався в Гатчині з Олександром III. 1883 р. він отримав дозвіл царя на одруження, повернувся до Сіднею, одружився з Маргарет-Еммою Робертсон — дочкою прем’єр-міністра Нового Південного Велсу.

Він від імені десятка тисяч людей звернувся до британського уряду з антиколоніальними закликами. І сталося диво – Британія відмінила колонізацію Нової Гвінеї. Через десять років повернувся до Європи, читав лекції в Лондоні, Берліні, Парижі. Приїхав на батьківщину, досліджував фауну Чорного моря та південного узбережжя Криму.

Сьогодні 12 онуків, правнуків, праправнуків Миколи Миклухо-Маклая живуть в Австралії та вважають себе українцями, очолюють Товариство українців Австралії. Старійшина цього роду — диктор австралійського державного телебачення Роберт Миклухо-Маклай, коли за радянських часів (1980 і 1988 рр.) був у Києві, таємно вночі на таксі за долари промчав до Малина, щоб сфотографувати будинок, де народився його дід-українець.

Наукові праці Маклая та його висловлювання у пресі стали поштовхом до початку антирасової політики у світі. Вчений першим спрогнозував крах світової колоніальної системи, склав перший проект загальної декларації прав людини і висунув ідею створення таких структур, як сучасна Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). У 1996 році остання назвала вченого Людиною Світу, тому що відкриття і діяльність великого гуманіста належать усьому людству.