Вітаємо :)

Чи є щось огидніше за всезеленську дурнувату владу? Так. Це — поява у владних кабінетах медвечуківсько-портновських зажопистів з шаріями, для яких совок є непоправною втратою, а Україна ідеальною державою, де для їх повного щастя є тільки одна проблема — українці. Без українців вони готові відродити в Україні совок і готові зробити все, щоб українським тут, навіть, і не пахло.

Тому розганяється ностальгія за сесесерівським життям зі всіма його примарними перевагами і принадами: пломбір, ковбаса і подібний художній свист.

Технологію і першу лінію для виробництва "найкращого у світі совєцького пломбіру" СРСР придбав у США у 1936 році. З відомих причин, а точніше одного з моральних принципів будівника комунізму — не вкрадеш, не проживеш, якість совецького пломбіру відповідала американському дуже недовго. Рецепт його виробництва натхенно і постійно "вдосконалювали". А у 1965 році ДЕСТ (ГОСТ) пломбіру взагалі скасували і ввели ТУ — технічні умови. Вважайте, що десь приблизно з цього року почалася в пломбірі ера пальмової олії і багато ще чого, що американський рецепт не передбачав.

За популярністю совецькому пломбіру нічим не поступається "докторська" ковбаса по 2-20. Теж унікальний совецький продукт, технологія і лінія по виробництву якого, теж придбані у США в тому ж 1936 році. Ковбасу совєти теж "удосконалили". ДЕСТ (ГОСТ), правда, зберегли, але у ньому з'явились ось такі примітки:
"Допускається замість яловичини, свинини, баранини використання білкового стабілізатора, маси м'ясної з яловичини, свинини чи баранини, харчової плазми (сиворотки) крові, крохмалю або пшеничної муки".

Знаменитий ДЕСТ (ГОСТ) 23670-79 від 1979 року, відредактований у 1980 році (варена ковбаса і сосиски) — дитя брєжнєвських часів розвинутого соціалізму. А, щоб ви глибше пройнялися смаковими якостями улюбленої совецької ковбаси і сосисок, то маєте зрозуміти, що означає "м'ясна маса" — це кисіль чи каша з перемелених сухожилок, хрящів і костей. Ну, ще могли целюлозу додати.

Для переконливості на упакуванні морозива, ковбаси чи сосисок завжди був напис ДЕСТ (ГОСТ), але ніколи не було переліку складників продукту. Це сьогодні ви маєте можливість прочитати склад продукту і прийняти рішення, купувати у всіх відношеннях дешеву ковбасу чи дорогу і якіснішу.

Після "високоякісних" совєцьких продуктів гражданє/товаріщі багато часу проводили в туалетах. З засобами гігієни було ще гірше, ніж з пломбіром і ковбасою, хоча б тому, що туалетний папір з'явився лише 1969 року.

Історія зафіксувала багато цікавих фактів про перші спроби гігієнічних процедур. Так, у Древньому Римі замість туалетного паперу використовували губки на довгих паличках. На тропічних островах — шкурки від фруктів та листя. Вікінги проводили гігієнічні процедури шерстю, греки — галькою та мушлями, ескімоси — снігом, а плем’я Майя — кукурудзяними качанами. У совецьких людей популярністю користувалися газети з портретами членів політбюро.

Але і ця ідея не совєцька, а запозичена у американців. Дешеві друковані видання після їх прочитання використовувалися в гігієнічних цілях у США ще у XIX ст., видавали навіть спеціальний бюлетень для фермерів, що має отвір для підвішування на цвях.

Не скористалися СРСР і досвідом своїх китайських товаріщєй. Як відомо, китайці винайшли штучний матеріал — папір та стали ароматизувати його. Першу згадку про цей факт історики виявили в документах VI ст. н.е. А з повідомлення XIII сторіччя про постачання великої кількості туалетних паперових листків, призначених для знатних чиновників і особливого ароматизованого виду — для імператорської сім’ї, можна стверджувати про якесь дрібногуртове виробництво.

Перший нарізаний квадратними листками і упакований туалетний папір був випущений в Америці у 1857 році.

Британський виробник аналогічної продукції Олкок в 80-х рр. XIX століття поставляв продукт на ринок під назвою "паперові бігуді", щоб поважні англійські покупці не соромилися запитувати торговців про товар.

Рулонами паперову стрічку, призначену для використання з метою гігієни, почали виробляти в 1890 році на території США на фабриці Артура Скотта. І у 1891 році в США видали патент на виробництво туалетного паперу.

Пізніше, у Європі 1928 року німецький підприємець Ханс Кленк почав згортати в рулон довгі смуги паперу. У кожному рулоні налічувалося рівно 1000 листків, відокремлених один від одного перфорацією, яку він же і винайшов.

В листопаді 1969 року у "найрозвинутішій країні світу", в СРСР, відбулася знаменна подія — запустили виробництво туалетного паперу на спеціально придбаному для цієї мети обладнанні, закупленому в Англії.

Цікаво, що на початковому етапі нова продукція користувалась нульовим попитом. Совецький народ її не купував. За збігом обставин в совєтах перестали читати, як тільки туалетний папір перестав бути предметом розкоші.

Таку країну проСССРали!

Брати Грім