Одного разу знаменитий грецький філософ Сократ (469-399 рр. до н.е.) зустрів на вулиці знайомого, який спитав:
— Сократ, знаєш, що я тільки що почув про одного з твоїх учнів?
— Стривай. Перш, ніж ти мені щось розповіси, нехай твоя новина пройде через "потрійний фільтр". Перший фільтр — правдивість. Чи ти абсолютно впевнений, що те, що ти збираєшся мені розповісти, є абсолютною правдою?
— Ні, Сократе, я почув про це від одного знайомого і вирішив...
— Отже, ти точно не знаєш чи то правда. Тоді давай застосуємо другий фільтр — доброчесність. Те, що ти збираєшся мені сказати про мого учня, — це що-небудь хороше?
— Ні, якраз навпаки...
— Отже, ти хочеш мені сказати про нього щось погане, але ти не впевнений, чи правда це. Однак, ти, як і раніше, можеш пройти випробування і повідомити мені цю інформацію, якщо вона пройде через третій фільтр — корисність. Чи принесе мені користь твоє повідомлення?
— Скоріш за все, ні...
— Таким чином, — підвів підсумок Сократ, — якщо ти збираєшся розповісти мені щось негативне, неправдиве і некорисне про мого учня, то навіщо це розповідати взагалі?
— Так, Сократе, як завжди ти абсолютно правий.
Саме тому Сократа вважали великим філософом і дуже поважали.
Цікаво, що того дня Сократ так і не дізнався, що його учень Платон переспав з його дружиною Ксантіппою.
|