Єдина країна
Быть свободным – это ничто, стать свободным – это все! Карл Людвиг Бёрне

Кажуть розумні люди...

Інтернет з'єднує людей, що знаходяться далеко, але часто роз'єднує з тими, хто знаходиться поруч.

Читайте також
Цінніші за золото
10.12.2021 г.

українські жінки замочують коноплі на річці Шишчина, 1952 рікЦікава світлина 1952 року потрапила мені до рук. На ній колгоспниці с.Броварки Гадяцького р-ну Полтавської обл. готують до переробки коноплі. Не кожен знає (як і я) як це відбувалось. Після розповіді мами я зрозуміла, що давні рушники і сорочки цінніші від золота через вкладену у них працю.

Спочатку розповім, як вирощували коноплі вдома. Кожен селянин на своєму земельному наділі висівав коноплі. Місце, де росли коноплі, називали "підмет". Ось і моя бабуся сіяла коноплі, а маленька ще тоді мама стерегла їх від горобців, які полюбляли конопляне насіння. Коли коноплі дозрівали, то руками виривали "плоскінь" і "матірку" (так називали чоловічі і жіночі рослини). У кого поблизу не було води, то викопували копанки і замочували там рослини до того часу, доки не перегниють листя, мили їх, сушили, переносили на обійстя, і за допомогою "терниці" (пристосування для перебивання конопель) відділяли "кістрицю" від волокна. Волокно в'язали у "жмені".

Коли наставала зима, то на долівці босими ногами м'яли, щоб волокно м'яке було. Коноплі одягали на гребінь, розчісували гребінкою і пряли на прядці, виготовляючи нитку, нитки намотували на "стільницю", потім на "мотовило", отримували довгі нитки "підміток", потім їх змотували на "мотальниці" в клубочки. Потім перемотували на "цівки" (очеретяні трубочки), які використовуволи при тканні полотна. З відходів "клоччя" пряли товсті нитки, з яких ткали рядна і утеплювали верхній одяг.

Коли нитки вже підготовлені, в хату вносили ткацький верстат. Бабуся ткала полотно, коли спала, діти не бачили: лягали - мати тче, встають - мати тче. Все це потрібно зробити до Великодня, винести верстат, вибілити хату.

Влітку наткане за зиму полотно несли до річки Псьол, вибілювали. Потім шили і вишивали сорочки, рушники. Така ціна вишитої довньої сорочки чи рушника.

В колгоспі цей процес відбувався в промислових маштабах. Засівали поля, косаркою косили, сушили, везли до води і замочували.

Фото зроблене на річці Шишчина, притоці Псла поблизу с.Броварки. Знову в'язали, сушили і везли на конопляні заводи в с.Лютенька і Бірки, там перебивали на волокно і сировину постачали на фабрики.

Ось така історія старої світлини.

 
« Попередня   Наступна цікавинка »