Вітаємо :)

Робота чумака така ж давня, як бажання українця посолити борщ. 300 років тому професія чумака означала престиж, багатство і звільнення від панщини. Вона була також вкрай небезпечною через грабіжників і хвороби. Вижити в безлюдному степу чумакам допомагали суворі правила.

Бyлo цe дaвнo, щe зa cтapoї Aвcтpiї, в 1916 poцi. В кyпe пepшoго клacy швидкoгo пoтягy Львiв-Вiдeнь їхaли чoтиpи пacaжиpи: aнглiєць, нiмeць, iтaлiєць. Чeтвepтим бyв вiдoмий львiвcький юpиcт Бoгдaн Кociв. Poзмoвa вeлacя нaвкoлo piзних пpoблeм i тeм. Нapeштi зaгoвopили пpo мoви – чия кpaщa, кoтpiй з них нaлeжить cвiтoвe мaйбyтнє. Пepшим зaгoвopив aнглiєць...

У 1970-х роках найдешевшим авто в СРСР був ЗАЗ-966 "Запорожець", який коштував 3000 р. або $3614. Трохи дешевше, за $3562, в США продавався Ford Mustang Mach1 з кондиціонером, автоматичною коробкою передач, 5,7-літровим V8 на 290 к.с., який розгонявся до сотні за 7,5 с. До речі, базовий Мустанг 1970 року коштував всього $2820.

Ось яку страну просралі?..

Цікаву мапу знайшли українські філологи в журналі за 1916 рік. Несподівано, але тут є теперішнє Закарпаття разом, до речі, з Пряшевом (привіт словацькому прем'єрові), і вихід до Каспійського моря на сході. Від Сяну, власне, до Дону.

***
"Розвага", ілюстрований календар на 1916-17 рр., Фрайштадт, 1916, "Видавниче товариство ім. Івана Франка" з друкарні "Союза Визволення України".

Микола Миклухо-Маклай, відомий мандрівник українського походження, антрополог, етнограф, географ, дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії, автор близько 160 наукових праць. Його явне українство не заважало радянській і російській пропаганді вважати Миколу Миклуху-Маклая "найвидатнішим російським мандрівником", назвати його іменем Інститут етнографії академії наук СРСР тощо. Радянська експедиція, яка у 1971 році відправилася вивчати побут папуасів до "берега Маклая" у Новій Гвінеї, зафіксувала у мові папуасів кілька цікавих слів. Одне з них — "сокира". За 100 років це слово так і не зникло з лексикону папуасів!

У цей день, 17 квітня 1931 року, народився українець, без якого Стів Джобс не створив би свій перший комп'ютер.

Як гадаєте, що Сірко робив у Франції, чекаючи оплати від Мазаріні? От, як гадаєте? Пиячив? Гульдебасив? А от і ні. Іван Сірко читає в Сорбоні лекції латиною з історії Польщі та Руси-України.

Лекції! Латиною! В Сорбоні! Вчить французьких студентів. Шоковані?

СССР — это маразматики у власти и бедность, как норма жизни.

СССР — это лицемерие. При показном антизападничестве поездка за границу — это поощрение, а вещь из-за границы — небывалая удача.

СССР — это одинаковость во всём: в одежде, еде, песнях, мыслях.

Усе моє, все зветься Україна
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
Ліна Костенко

До конюшні, де жили благородні коні, попросилася трохи пожити свиня — бо її переслідують і хочуть зарізати. Коні пожаліли свиню й дозволили жити з ними.

Через певний час свиня опоросилась. Поросята виросли, і всім стало в конюшні мало місця.

І ось в один чудовий день свині заявили, що тепер це не конюшня, а свинарник, і що коні мусять поважати вимоги свиней, адже вони також законні мешканці цієї конюшні-свинарника, і що вони мають право на введення свинських правил життя тут.

Коні і в цей раз з повагою поставились до свиней та дозволили їм трохи змінити правила співіснування в конюшні-свинарнику.

Пройшло ще трохи часу, за який конюшня свинями була повністю перетворена на свинарник — коні почали хворіти і вмирати, а свині привели до свинарника своїх родичів та почали притискати коней чи просто їх не помічати.

Згодом свині заявили, що вони тут народились, а конюшня насправді завжди була свинарником, що це вони "благородні коні", а коні занадто дурні, щоб розуміти такі елементарні речі.

Більшість коней померли, а ті, що лишились, пішли світ за очі шукати собі нову конюшню.

ТАК І З УКРАЇНЦЯМИ — кожна свиня "знає краще" за нас як нам жити, у що нам вірити, якою мовою розмовляти, і яка ж насправді наша історія!

КОНІ, НЕ ВІРТЕ СВИНЯМ!

Ляля Євтушенко

1970-ті роки. Русифікація України йде повним ходом. У президії якихось поважних зборів сидить поет Максим Рильський і слухає, як доповідач на прізвище Калюжний розповідає про те, що "між російською і Українською мовами нема ніякої різниці". Рильський нахиляється до мікрофона на столі і зауважує:
— Ну, що ви, різниця все-таки є. От російською ваше прізвище звучить "кал южный", а Українською на вас треба казати "гімно південне".
Під загальний регіт залу промовець кудись втік.

День вишиванки — всеукраїнське свято, покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня. Це свято самобутнє і самодостатнє, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. У цей день кожен українець одягає вишиванку й виходить у ній на роботу, в університет, школу чи садочок. Джерело Вікіпедія.

До вишиванки доторкнусь вустами
І черемшини пахощі вдихну.
Мов оживають маки під руками,
Росу дзеркальну я із них змахну.
І подих вітру і блакить озерця,
Зорю вечірню, вквітчану весну —
Усе це пригорну до свого серця,
Коли сорочку вишиту вдягну. (Ольга Береза)

Чудова галерея світлин дівчат у вишиванках далі...

Недавно меня спросили, а ты останешься в Украине, будешь получать украинское гражданство? И я честно скажу, что когда переехала полтора года назад в Киев, то себе внутренней говорила, что вот падет путинский режим, и я вернусь. Все же Родина.
Но спустя время поняла, что глубоко ошибалась...
Социальную среду в России определяет не Путин, и даже не его система.
Атмосферу в обществе определяет Культура общения между людьми.

Україна завжди прагнула волі — Україна завжди прагне до свободи. Ось де живе таємниця і внутрішня принадність цієї назви для душі Української нації і кожного з її вірних синів. Вона промовляє до совісті. Це божественна внутрішня сила душі нації, що безсмертно живе в її національному імені: Україна, Український народ, Українці, і це ім’я тому таке рідне, привабливе та дороге Українському народові і тому таке ненависне ворогам свободи, життя й розвитку нації".

Французький філософ-просвітник 18 ст. Вольтер у праці "Історія Карла ХІІ"

Джерело: П.Брицький, П.Бочан "Німці, французи і англійці про Україну та український народ у XVII—XIX ст.". Чернівецький нац. університет.

До 1932 року на Сході України населення розмовляло виключно українською мовою. Це були корінні українці, які шанували свою культуру, мову, звичаї, історію, неймовірно прекрасні та чудові люди, про що свідчать художні твори Нечуя Левицького, Марка Вовчка, Квітки-Основ’яненка, які майстерно показали життя та побут українців Сходу. Москаля виставляли, як зайду, пияка і повну протилежність українцям.

Червона комуна увірвалася в мирне життя Сходу, мов смерч. Московські кати влаштували штучний голодомор працьовитому люду. Відібравши все, довели до відчаю. Зерно гноїлося на станціях та портах Баренцева моря, а в селах вмирали від голоду діти. Трупи збирали і вкидали до ями, утворивши сотні братських могил. Страшним злочином стало підібрати колосок в полі — розстрілювали на місці.

Коли українців майже не залишилось, почалось масове переселення на українські землі з Росії усілякого москальського непотребу, люпмену, який не вмів і не звик до праці на землі. Після такого переселення української мови не стало чути, з’явились чужі звичаї, пияцтво, чужоземна лайка.

І ось, тепер вони намагаються довести, що Схід — їх. Той самий Схід, де кожен клаптик землі пам’ятає плач голодних дітей, вбитих руками кривавих "асвабадітєлєй", де тоді, як і зараз, проливалась кров тисяч українців, де гинули найкращі сини та доньки України.

А спитай кого: "Якщо це твоя земля, то де поховані твої дід та баба?" — не скажуть. Адже або не знають, або не зізнаються, що не в Україні, а на чужій землі.

1 вересня у Бахчисараї, Крим.

"Не смейте тосковать по советскому аду. Все, что в Советском Союзе происходило, даже в самых страшных сказках не описано — это жуткий, абсурдный, затянувшийся на 70 лет фильм ужасов: настолько тяжелый, что мы до сих пор от просмотра его не отошли и ни к какой другой картинке привыкнуть не можем. Вы только внимание обратите: сколько о зверствах в сталинских лагерях известно, о баржах, которые вместе с инакомыслящими затапливали, о расстрелах прямо на рабочих местах, о миллионах сирот — детей врагов народа, а поди ж ты, находятся те, кто Волгоград вновь хотят Сталинградом назвать или на митинги компартии выходят, которую Ельцин лишь потому, что водка помешала, не запретил, и кричат: «Ста-лин! Ста-лин!». Дураки, вы хоть знаете, что кричите? Я страшную вещь скажу: даже Гитлер и то лучше Сталина! Да-да, и хотя Гитлера я ненавижу, уважаю на полграмма больше, потому что он хотя бы своих, немцев, почти не трогал, а этот косил всех подряд: и осетин, и грузин, и русских, и украинцев. Как чувствовал, что спустя десятилетия отыщется такой, как Зюганов, способный многомиллионному народу доказывать, что Сталин дороже и ценнее Пушкина, потому что сделал больше".

Леонид Броневой, народный артист СССР.

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю.
Продавщиця:
— Что? Чєво? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка?
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— В Україні живете і не знаєте мови.
Продавчиня теж була гостра та бідова:
— У мєня єсть свой язик, ні к чєму мнє мова.
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.

Павло Глазовий